Огляд преси (19-20 грудня 2008 р.)

Фінансові негаразди, особливо інфляція, які загрозливо гострішають у нашій державі, стали однією з головних тем на шпальтах друкованих видань наприкінці минулого тижня. Цим проблемам, зокрема, приділили певну увагу в розмовах з журналістами керівні особи держави, розглядаючи їхній зв’язок з політичними подіями...

"УКРАЇНА МОЛОДА»:  хто винен, що робити?

У газеті за 19 грудня 2008 р. (№ 240) надруковано інтерв’ю — «Віктор Ющенко: «Для виходу з кризи Україні потрібен відчайдушний Прем’єр». У цій розмові, в якій водночас брали участь журналісти газет «Україна молода», «День» та «Факты и комментарии», одним із запитань було таке: чому наша держава виявилася неготовою до кризи, хто в цьому винен. Президент насамперед наголосив:

«Витоки цієї ситуації треба шукати у політиці соціального популізму. За рік соціальні стандарти були підняті на 50 відсотків, а тепер, перед 2009-м, ми сидимо й не знаємо, хто дасть бюджет. Ніхто цього робити не хоче, всі побоюються, тому що популізм приніс такі зобов’язання, які національна економіка не може обслугувати. За перший квартал ми (я кажу «ми» з поваги до леді, щоб не називати прізвища) виконали річний показник інфляції. Тоді сказали, що це провина Януковича, який передав новому уряду таку інфляцію. Потім, коли тенденція продовжилася у другому кварталі, — це вже виявилася вина зовнішнього фактору, проблем з енергоносіями. Хоча частка енергоносіїв становить не більш ніж 1,5 відсотка. Ця боязнь визнати свою помилку говорить про те, що людина не здатна змінюватися, не здатна ухвалювати рішення іншого плану. А це небезпечно, особливо тоді, коли політика формується не урядом і не коаліцією, а однією особою».

Розглянувши інші деталі цієї проблеми, Глава держави підкреслив: зараз треба не шукати винних, не боротися один з одним, а діяти. На запитання «що ж робити» Президент, передовсім підкресливши, що треба відкинути популізм і перейти до прагматичної політики, починаючи з бюджету на 2009 рік, зазначив:

«У нас слово «реформа» використовують уже тільки для анекдотів, а так не можна. Вийти з цієї ситуації може тільки сильний уряд, сильний, відчайдушний Прем’єр, який ставить на перше місце не політику. Хтось називає його технічним, хтось — прагматичним або аполітичним. Але головне, ця людина не повинна озиратися назад, хвилюватися за те, що подумає виборець, а робити, можливо, й непопулярні, але правильні і нагальні кроки. Із тих рішень, які справді потрібно ухвалювати в нинішніх обставинах, дві третини люди не приймуть. Але проводити їх треба. Тому нам потрібен Прем’єр-міністр, який чесно говоритиме нації про проблему, а не займатиметься згубною політикою популізму. Я це кажу відверто, без надмірних емоцій — просто як факт».

Щодо питання про дочасні перевибори Ради, яке обговорювалося з-поміж багатьох інших тем розмови, Президент зауважив: говорити про них зараз недоречно, треба формувати політику 2009 року...

«СІЛЬСЬКІ ВІСТІ»: якою ж буде Україна?

У газеті за 19 грудня 2008 р. (№ 150) вміщено огляд «Політичне лукавство», автор якого Олександр Черевко стверджує: економічну кризу наші керманичі й досі всерйоз не сприймають, бо кожен з них передовсім намагається вирішити проблему 2010 року для себе, а вже потім братися за те, що колись називалося «народно-господарським комплексом». Розглянувши деталі цієї теми, оглядач узагальнює:

«Як показують опитування, люди сьогодні висловлюють тотальну недовіру до провідних політиків. Йдеться як про Віктора Ющенка та Юлію Тимошенко, так і про Віктора Януковича. Тим паче, що іншої партії, готової зібрати під свої знамена розчарованих виборців, немає. Хотілось би вірити, що лише поки що. То що маємо — безвихідь? Не зовсім так. Адже ясно, що такою, як до кризи, Україна вже не буде. Коаліція в своїй угоді зобов’язалася не критикувати публічно вже ухвалені рішення. Було б добре, якби таку угоду (щодо рішень, які таки треба виконувати) підписали й Прем’єр та Президент».

Цей крок справді допоміг би їм хоч якось поліпшити власні рейтинги, резюмує автор огляду.

«ДЕНЬ»: як скорочено іменуватимуть Об’єднаний банк?

У газеті за 20 грудня 2008 р. (№ 233) під рубрикою «NB!»«Кого принесуть у жертву?», автор якого Віталій Княжанський, підкресливши, що міжусобиці у владних верхах України призвели до глобальної кризи та вийшли вже за рамки політики й вирують у сфері фінансів, наголошує: надруковано огляд

«У четвер чергову інформаційну бомбу вкинула в цей сектор прем’єр-міністр Юлія Тимошенко. За її словами, головною причиною падіння курсу гривні є свідомі спекуляції Нацбанку України й групи банків. Чи можна уявити, щоб, скажімо, будь-хто з німецьких політиків, причому в будь-якій ситуації, виступив з такою заявою, що підриває найменшу довіру населення до Дойчебанку й усієї банківської системи країни? Та він (прем’єр-міністр ним за визначенням не міг би бути) швидше відкусив би собі язика! Вочевидь, український прем’єр також розуміє небезпеку подібних висловлювань і змушений їх пояснювати: «...Нацбанк глухий, німий і абсолютно не реагує на жодні зауваження й поради». Але тут Тимошенко мимоволі обмовилася. Сказане вище можна легко трактувати як спробу, всупереч законодавче визначеній незалежності центробанку країни, чинити на нього тиск і керувати ним».

Відзначивши, що емоційний вибух прем’єра можна зрозуміти, бо подальше падіння гривні може, як зазначають експерти, обвалити українську економіку вже найближчим часом, автор огляду розглядає інші деталі ситуації, а відтак іронізує:

«А тим часом з’явилися анекдоти про банківську систему. Мовляв, у зв’язку з фінансовою кризою всі банки країни найближчим часом зіллються в один Об’єднаний банк або Національний єдиний  банк (уся сіль — у скорочених найменуваннях, які ми зі зрозумілих причин не можемо відтворити)».

Оглядач підкреслює: у свою чергу, НБУ вже вийшов з інтервенцією на валютний ринок, щоб зміцнити курс гривні, а в понеділок з цією ж метою може відбутися валютний аукціон.

«ДЗЕРКАЛО ТИЖНЯ»: кому належить визначальна роль?

У громадсько-політичному тижневику за 20-26 грудня 2008 р. (№ 48) з ексклюзивним інтерв’ю виступив голова Верховної Ради Володимир Литвин: «Люди мають знати, що їх очікує».

Журналіст Сергій Рахманін, який вів розмову, під час обговорення проблеми кадрових перестановок запитав: чи слід усунути з посади главу НБУ Володимира Стельмаха. Спікер парламенту відповів:

«Мені б не хотілося, щоб керівника Нацбанку «призначили» на роль головного винуватця. Я мав із ним тривалу розмову, і мені здалося, що він був гранично відвертим. Після цієї розмови я зміцнився на думці, що НБУ став заручником протистояння між Президентом і Прем’єром. Перш ніж ухвалювати рішення, треба зрозуміти, якою буде реакція фінансового ринку на можливе усунення голови правління Нацбанку, чи не призведе воно до подальшого обвалу гривні. У таких питаннях слід бути гранично обачними. Визначальна роль тут належить Вікторові Ющенку. Отже, за ним рішення і на ньому відповідальність».

Відзначивши, що до останнього часу Президент був схильний підтримувати Національний банк, голова ВР зазначив, що не може схвалити всі дії керівництва НБУ, адже кроки, спрямовані на зміцнення гривні, замінювалися кроками в зворотному напрямку, від чого постраждала більшість населення. На його думку, делікатним фінансовим питанням не слід надавати виключно політичного забарвлення, про них мусять говорити професіонали, а Верховна Рада зобов’язана до їхніх тверджень прислухатися.

Готував

Хома ХОДУН, для ІМІ