|
 Надія Вірна
Що потрібно для того, аби журналісти сиділи тихенько, писали тільки те, що потрібно владі (навіть несвідомо), реагували на всі її штучні інформаційні приводи та писали, показували «легкі», некритичні матеріали? Що потрібно, аби раз і назавжди вибити з отієї непокірної журналістської голови бажання глянути глибше поверхневих фактів, проаналізувати, задатися конче необхідним для розслідування питанням: «кому вигідно»? Потрібно чинити так, як це робиться в Україні. Бити та порушувати права журналістів, вбивати їх, позбавляти ліцензій телеканали, тиснути на ЗМІ та повністю їх ігнорувати. І коли молоді журналісти бачать, що таке коїться зі старшими досвідченими колегами, то цілком ймовірно, що вони не прагнутимуть лізти «на рожон», намагатися віднайти оту справедливість, за котру, як дехто каже, варто боротися. «Всі ми люди, всі маємо родину, маємо друзів. Хочемо жити. І жити без постійного озирання, чи то хтось, бува, не чекає в під’їзді з ножем (як це сталося з Ігорем Желізком), чи з битою в подвір’ї (як це сталося з Василем Дем’янівим). І не зникати без вісти (як нещодавно трапилось з Василем Клементьєвим). Аби й руки не заламували охоронці президента, і не стежили за кожним кроком…» Адже ж так думається. Бо лячно. І саме цього хоче влада. Аби боялись запитувати, писати. А що станеться зі ЗМІ та з суспільством, коли всім сміливим, молодим та перспективним журналістам стане лячно?.. …Нам очі ніжно закрили, губи медом змастили, Душу кинули просто так… «Океан Ельзи» |
Ми, журналісти, правозахисники та члени Міжнародної асоціації захисту свободи слова (IFEX) висловлюємо занепокоєність загостренням ситуації зі свободою слова
Інститут масової інформації ще раз наголошує, що готовий надавати правову допомогу журналістам, які зіткнулися з цензурою та тиском в редакціях, консультувати та захищати їхні професійні й трудові права у випадку судових спорів. Детальна інформація за телефоном - 044- 566-1534 або електронною поштою:
Ця адреса електронної пошти приховується від різних спамерських та пошукових роботів. Щоб побачити її потрібно активувати java-script.
Судова боротьба відбувалася без особистої участі позивачки й відповідачки, які довірили цю судову справу своїм юристам. Сторону пані Плужнікової представляли працівники юридичної фірми „Коннов і Созановський”: найчастіше на судових засіданнях можна було побачити Сергія Коннова та Людмилу Опришко, сторону відповідачів представляли адвокат Тетяна Шмарьова та юрист ІМІ Роман Головенко. 
Колеги з Запоріжжя рапортують про інформаційне кіллерство. Не раніше ніж два тижні тому більшість міських газет обійшла невеличка така заміточка про мера міста. Текст – однаковий, автор скрізь один і той же. Варто було очільнику міста пожартувати про себе, як його метафору вправно використали одноклітинні політтехнологи опонентів. Особисто жодних теплих почуттів ні до мера ні до його опонентів не відчуваю. А от за колег, які дали цьому побачити світ, соромно. 
Протягом 26 липня – 21 серпня 2010 року кількість порушень стандартів інформаційної журналістики у новинах всеукраїнських телеканалів зросла у порівнянні із 
Одним із найважливіших моментів, на який звернули увагу українські журналісти під час вчорашньої зустрічі з «Репортерами без кордонів» є те, що система встановлення цензури відбувається в законодавчому полі. Свободі слова не сприяють прийняття законів про нерозповсюдження особистих даних, провал законопроекту про зменшення строку відповіді на інформаційні запити та розробка фіктивного законопроекту про «громадське мовлення». Окрім того, тривогу українських журналістів викликає і новий законопроект прем’єр-міністра про реєстрацію усіх інтернет-ЗМІ як інформаційних агенцій.
Від дня набуття чинності Законом «Про захист персональних даних» в ЗМІ буде заборонено поширювати персональні данні особи без її згоди. Якщо тільки ця особа не є держслужбовцем 1-ї категорії. 
Не припиняє радувати своїми інформаційними повідомленнями газета «ФАКТИ». 
Матір убитого журналіста Георгія Гонгадзе вже втомилася від політичних спекуляцій на смерті її сина і не вірить, що ця справа колись буде доведена до кінця. Зустріч із Президентом Віктором Януковичем не додала їй оптимізму. В інтерв’ю ЗІКу Леся Гонгадзе розповіла, про що вона говорила з Президентом і чому вона переконана, що знайдене тіло не належить її синові.
